В шахах великі перемоги досягнуті в матчевих зустрічах завжди мали особливе значення. По-перше, такий формат змагань в силу своєї специфіки не часто проводиться, по-друге, матч з декількох партій між шахістами – це зіткнення характерів, особливий підтекст боротьби, по-третє, тут ти або переможець або переможений. Тому розіграш звання Володаря Суперкубка, започаткованого з минулого року, стоїть в шаховому календарі Федерації на особливому місці і привертає увагу численних любителів шахів Рівненщини. В 2011 році титул виборюватимуть представники одного покоління, коріння суперечки яких про те, хто сильніший простягається ще далеко в дитячі роки. Результат матчу спрогнозувати не просто, про що свідчать результати опитування нашого сайту. Обоє молоді, амбітні, і в шахах ще свого останнього слова не сказали. Вони успішні і за межами шахів. Для юних шахістів їх можна ставити в приклад. Одним словом – молодці. Для них 2010 рік став знаковим. Але найкращим буде хтось один. Хто це? - Через тиждень ми дізнаємось. А поки що нашим героям в переддень матчу ми задали декілька запитань…

1. Наш сайт вийшов в глобальний інформаційний простір і ми припускаємо, що не всі його відвідувачі близько знайомі з Вами. Розкажіть, будь-ласка, коротко про себе, в якому віці познайомилися з шахами, хто Ваш перший шаховий вчитель, хто відіграв особливу роль у Вашому шаховому розвитку?  

Боришкевич Роман:
Мені 25 років, шахами захоплююсь із того моменту, коли навчився читати і випадково знайшов татові шахові книги. Я досить швидко їх освоїв, після чого сам напросився в шахову секцію Зінаїди Борисівни Мізюрко (де, до речі, вже виблискував мій майбутній суперник). А ще і дід на той час був одним із кращих шахістів Сарненщини, тож мені було на кого рівнятися. Рівняння на сильніших і відіграло особливу роль у розвитку.

Рехтман Павло:
Мені 28 років, народився у м. Костопіль, але живу і працюю у Рівному. Вказати точний вік, коли я почав грати в шахи мені досить важко, але приблизно у початкових класах школи. Першим і єдиним моїм тренером була Мізюрко Зінаїда Борисівна. Стосовно ж чиєїсь особливої ролі, то мені важко виділити когось конкретно, адже на мій шаховий розвиток впливали, та і зараз впливають, багато людей. Це і тренер, і суперники по турнірах, і просто шахісти, яких зустрічаєш під час змагань. Також, як на мене, багато у розвитку дають шахові книги, Internet.

2. Для Вас шахи - це?

Боришкевич Роман:
Насамперед – гра, за якою приємно проводити час. А якщо більш глобальніше – то звичайно це спорт, адже саме спортивна складова вабить більшість із нас найбільше. Дух змагання і суперництва змушує шахістів працювати і вдосконалюватись, а ось сидіти вдома і шукати істину у якихось варіантах – це надто нецікаво для більшості!

Рехтман Павло:
Особисто для мене шахи - це хобі, тобто заняття, яким я займаюсь у вільний час для душі.

3. Поділіться секретами з любителями шахів, особливо юними, що потрібно робити, щоб стати першим?
 
Боришкевич Роман:
Не скажу нічого нового – щоб чогось досягти треба багато працювати, а щоб багато працювати і не втрачати мотивацію – треба дуже хотіти стати першим та завжди вірити у себе і у свої можливості. Той, хто не особливо то і прагне бути першим - ним ніколи і не буде!

Рехтман Павло:
Ну навіть не знаю, що і сказати…напевно, треба багато працювати, вірити у власні сили і не зупинятись при невдачах. Дуже корисним і майже необхідним сьогодні є робота з комп’ютером, але для цього, нажаль, особисто у мене просто не вистачає часу. Не знаю, чи це допоможе стати першим, але те, що без цього першим не станеш це 100%.

4. Для Вас Суперкубок – це шоу чи відповідальний матч?

Боришкевич Роман:
В даному випадку про шоу не може бути й мови, хоча б тому що ніхто ніколи шоу з шахів у нас ще не робив і навряд чи це вдасться найближчим часом. Це відповідальний матч, причому дуже принциповий!  

Рехтман Павло:
Суперкубок це нове змагання, у якому я ще ніколи не приймав участі, тому важко з впевненістю сказати про своє відношення до нього…напевно все ж "відповідальне шоу".